🕵️♂️ Центр досліджень Детектора медіа дослідив, як російська пропаганда використовує різні меншини для дезінформації та впливу на суспільства України та інших держав.
Головне з дослідження:
▪️Майже кожне друге дезінформаційне повідомлення про меншини стосується «утисків російськомовних». Із 306 матеріалів з бази EUvsDisinfo, зі згадкою ‘minorities’ (меншин), з 2016 до 2026 року, 166 (54%) безпосередньо стосуються тверджень про утиски меншин. З цих 166 публікацій — 76 (46%) присвячені «утискам росіян і російськомовних» в Україні та інших європейських державах.
Це робить тему «захисту російськомовних» центральним елементом пропагандистського репертуару у російських державних медіа.
▪️Один і той самий риторичний шаблон застосовується до зовсім різних вразливих груп. Незалежно від того, чи йдеться про росіян у державах Балтії, мусульман у Західній Європі чи ЛГБТ-спільноти, пропаганда відтворює подібну структуру меседжу: перебільшення загроз чи утисків, зловживання правозахисною термінологією та призначення сталих ролей «агресора», «жертви» чи «захисника».
Тема меншин системно використовується для виправдання агресії проти України. Тези про «геноцид» і «утиски» російськомовного населення в Україні послідовно фігурують серед головних виправдань повномасштабного вторгнення 2022 року й окупації Криму та частин Донецької й Луганської областей з 2014 року.
▪️Пропаганда зловживає термінологією, розмиваючи її значення. Терміни «дискримінація», «геноцид», «апартеїд», «расизм» і «нацизм» застосовуються до мовного законодавства чи інших дій у правовому полі, прирівнюючи їх до злочинів проти людяності. Це викривлює сприйняття та ускладнює спростування конкретних дезінформаційних наративів.
▪️Фактчекінговим спростуванням часто бракує контексту або він доступний лише носіям російської та української мови. Аналіз показав поширену ваду фактчекінгу російської дезінформації: у спростуваннях європейські фактчекери нерідко обмежуються загальними формулюваннями. Це ризик зробити фактчекінг ідеологізованим і менш переконливим для аудиторій, незнайомих із контекстом.
▪️Вимоги сусідів до прав нацменшин в Україні не завжди дзеркальні щодо їхньої власної практики. У випадку Угорщини та Румунії, обидві держави вимагають від Києва високих стандартів для угорської й румунської меншин відповідно. Тоді як в самій Угорщині немає, наприклад, жодної школи з українською мовою навчання, а в Румунії — у трьох університетах існують «українські студії», в кількох десятках шкіл українська викладається факультативно, а в країні проживає, за оцінкою перепису 2021 року щонайменше 45 тисяч осіб, що вважають себе українцями. Тоді як в Угорщині українська меншина становить майже 25 тисяч осіб. За різними підрахунками, чисельність румунської меншини в Україні — близько 150 тисяч осіб, а угорської — близько 80 тисяч осіб.
▪️Україна провела значну законодавчу роботу у 2022–2026 роках, на треку вступу до ЄС, щоб частково знизити напругу. Ухвалення закону «Про національні меншини (спільноти)», зі змінами після рекомендацій Венеційської комісії, та угода з Угорщиною від 4 червня 2026 року дали змогу відкрити перший кластер переговорів про вступ до ЄС 15 червня 2026 року.
🔗 Детальніше:
ms.detector.media/propaganda…